Сокальська гімназія

:: 25.03.2012

  

Історія школи


25.03.2012

Історія Сокальської гімназії ;
     Сокальська гімназія – гордість і окраса північного краю Галичини. ЇЇ відкриття відбулося пізніше, ніж інших гімназій Галицького краю. Сокальці прикладали багато зусиль, щоб відкрити середній навчальний заклад в краю, так як ближча школа такого типу в кінці 19 ст. знаходилась у м. Бродах. Десятилітні старання громадськості і керівництва повіту про відкриття гімназії успішно завершилися у 1906 році. У діяльності гімназії можна виділити кілька періодів . Перший–австрійський (1906-1918 р.), другий–український (1918-1919 р.), третій – польський (1919-1939р.), четвертий – німецький (1941-1944 р. ), а з 1944р. в будинку гімназії розміщувалась найбільша в районі середня школа №1. З 1993 р. розпочато нові сторінки історії Сокальської гімназії в умовах сучасної Української державності .

Протягом століття...

 

Заснування гімназії

      Протягом багатьох років частина краю—на північ від залізничної дороги Карла Людовіка— не мала жодної середньої школи , окрім Бродів. До таких покривджених повітів належав і Сокальський, хоча ступінь заможності його мешканців віддавна був досить високим і значне число народних шкіл могло постачати численних кандидатів до вищого навчання . Тому громада і повітова влада віддавна вже домагалися від уряду відкриття у Сокалі гімназії. Такі самі старання чинили Жовква і Рава–Руська . Ці намагання у 1897 р. набули форми конкретних пропозицій і внесків. Для цього настала відповідна нагода, оскільки на 1898 р. припадав півстолітній ювілей урядування Найяснішого пана Цісаря, якого різні місцевості нашої країни хотіли вшанувати шляхом формування доброчинних фундацій та інституцій .
      У липні 1897 р. повітова рада в Раві-Руській вирішила домагатися ювілейної гімназії з виданням на цю справу 40 000 злотих . Коли відомість про це дійшла до Сокаля, це справило тут величезне враження. Виглядало, що Сокаль, який перебував у постійному суперництві з тим містом , знову буде переможеним. Тому Сокальський бургомістр Євген Височанський постановив докласти всіх зусиль, щоб добитися свого. Однак одного ентузіазму було недостатньо. Необхідні були кошти. Будівництво корпусу обчислено було на 100 000 злотих римських. Заява від 1 серпня 1897 р. була внесена 30 серпня до шкільної краєвої ради з вимогою „формального зобов’язання” громади повіту щодо декларованих сум. Проте повітова рада не могла відважитись на такий значний даток, але існувала необхідність заснування гімназії в Сокалі. Лише 1 грудня 1904 р. міська рада ухвалює віддати безоплатно на тимчасове приміщення гімназії народну школу у передмісті— Забужжі .
       21 серпня 1906 року цісар Австро – Угорщини підписав розпорядження про відкриття у місті Сокалі гімназії з польською мовою викладання. Згідно з рескриптом міністерства вірознання і освіти 23 серпня 1906 року відкривається перший клас, а надалі й інші класи. Першого вересня окружний інспектор Юліан Ліскович провів попередній запис учнів.
Оскільки був значний наплив бажаючих навчатись в даному закладі, вступний іспит відбувався 5 і 7 вересня. До нього зголосилось 151 учень. Після екзамену було зараховано 120 учнів, крім того прийнято 20 учнів, які склали іспит в інших закладах. Отже, нова гімназія розпочала заняття з 140 учнями першого класу. Урочисте відкриття відбулося 6 вересня 1906 року. На постійне проживання до Сокаля зі Львова приїхали вчителі: Зигмунт Коханський та Олександр Гживяк .
       Гімназію устатковали у всіма потрібними кабінетами: фізичним, географічним, природничим, рисунково – малярським. Її було названо іменем Мальчевського. Вчитись у польській гімназії приходилось нелегко. Шовіністичне ставлення учителів проявлялось тут від самого початку, особливо до українських учнів.
Перший випуск гімназистів відбувся у 1914 році, напередодні Першої Світової війни. І з цього часу гімназія стала важливим генератором освіти, культури та національного усвідомлення молоді регіону.

Під власним дахом

      Новий корпус гімназії радує своїм фасадом, довжина якого 70 метрів, вигідним розташуванням. Скромна архітектура корпусу, обрамування головних дверей та бічного входу нагадує пилони. Коридори широкі, ясні, класні приміщення високі та світлі, хоча не є великі за площею. На першому поверсі була канцелярія директора з передпокоєм, конференцзал, бібліотека, учительська, 3 класи, кабінет природознавства, кабінет вчителя та квартира директора. На третьому поверсі – зал для малювання, кабінет фізики з викладовим залом, кабінет хімії і п`ять класів. На партері був також кабінет греко – католицької релігії, архів та чотири класи. За шкільним корпусом – спортивний корпус, окремий одноповерховий будинок, що складається з великого, високого залу, гардеробу, кімнати вчителя і двох коридорів.
     Негативним було відсутність каналу, внаслідок чого не можна було провести домашнього водоводу, хоч у дворі був власний колодязь, найглибший у місті ( 55 м. ).Другим недоліком було те, що серед одноповерхових будинків трьохповерховий був виставлений на сильні надбужанські вітри . Але крім цих негативних сторін, приміщення закладу було дуже добротним в порівнянні з тим, яке було в перших роках .
    У 1911 – 1912 роках було запроваджено 45 хв. для проведення уроків. В більшість днів навчання тривало по 6 годин, обов’язковим предметом для всіх класів була українська мова.
     У 1912 – 1913 роках духовий і струнний оркестр дійшли до такої великої майстерності і оволодіння технікою гри, під керівництвом учня Е. Шперлілінга, що без їх участі не обходився жоден загальношкільний вечір чи свято .

Гімназія в період Першої Світової війни

 
        З початком Першої Світової війни будинок гімназії уже 1 серпня 1914 р., був зайнятий батальйоном 55 –го полку піхоти з Великих Мостів, під командуванням Леопольда Сиваша. З того часу і до вересня 1918 р. приміщення гімназії не використовувалось за призначенням. Уже 11 серпня 1914 р. російські війська під командуванням генерала Рузського ввірвалися в Сокаль, знищили міст на Бузі, вокзал і пошту. З 12 по 24 серпня Сокальщина стала тереном передислокацій військ воюючих сторін, а будинок гімназії – постоєм для штабу армій. 25 серпня 1914 р. російські війська знову зайняли Сокаль і перебували там до середини липня 1915 р. Приблизно 1500 військовиків, які постійно змінювалися, були розміщені в стінах гімназії. В підвальному приміщенні було розташовано пекарню і кухню, навколо будинку збудовано бараки і стайні. Під час наступу австрійської армії будинок гімназії зазнав значних ушкоджень. Тепер тут був розміщений австрійський військовий шпиталь .
       Громадянське життя в Сокалі майже не існувало, бракувало інтелігенції, багато якої виїхало на захід перед початком війни . Наприкінці жовтня 1915 р. повернувся в Сокаль директор гімназії Генрик Копія, який покинув місто на прохання мешканців. При сприянні повітової ради, яка надала для гімназії один поверх у своєму будинку, зроблено спробу поновити заняття. Проте, приміщення, в яких передбачалося розмістити класи, потребували значного ремонту, а гімназійний будинок і далі перебував у підпорядкуванні військового керівництва шпиталю. Навчальний процес було почато лише 9 березня 1917 року, який закінчився 14 липня 1917 року .

 Гімназія в період ЗУНР

         4 листопада в Сокалі з`являються оголошення про те, що на території українських земель Австро-Угорщини владу взяла Українська держава. 9 листопада 1918 р., коли всі досягли угоди про співпрацю у формуванні уряду, було призначено тимчасову раду міністрів. 13 листопада 1918 р. Українською Національною радою ухвалено тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро – Угорської монархії, і нову державу офіційно проголошено Західноукраїнською Народною Республікою (ЗУНР). Через три дні, 16 листопада проголошено закон "Про тимчасову адміністрацію областей Західноукраїнської Народної Республіки", на основі якого головним повітовим органом політичної адміністрації є український державний повітовий комісаріат.
         На тлі швидкого і організованого становлення української влади, національного піднесення сокальчан, загальної дисциплінованості і виконавчої активності повітової адміністрації, 19 листопада 1918 р. була відкрита Українська гімназія в Сокалі . Керівництво нею доручено професору Ярославу Біленькому— вчителеві гімназії. Колишній директор Генрик Копія був усунений від керівництва. Решта викладачів після складання присяги на вірність Західноукраїнській Народній Республіці приступила до праці. Мова викладання – українська. Педагогічний колектив складався з десяти осіб : 6 українців, 3 поляки і 1 єврей. Проте, 1 березня 1919 р. з усіх предметів у 7 та 8 класах було залишено польську мову. З 30 січня до 12 лютого навчання припинилось через наближення фронту і брак матеріалу для опалення приміщень.
        Сприятливий розвиток української гімназії в Сокалі був перекреслений наступом проти українців армії генерала Галлера. Українська Галицька Армія не змогла протистояти цьому добре сформованому війську. 17 травня 1919 року Сокаль зайняли поляки. Окупаційна влада перетворила державну гімназію на суто польську під назвою „Державна гімназія ім. А. Мальчевського”. Це була гімназія нового класичного типу з польською мовою навчання. Для учнів української національності українська мова була обов’язковим предметом. Кількість учнів досягала 500 чоловік, 75 % становили українці, решту— поляки та дуже незначна кількість євреїв. Гімназія не була повністю чоловічою, тому що в деяких класах навчались по 5-6 дівчат. Учнів було поділено на вісім класів, кожен клас мав по два відділення – „А” і „Б”. Навчання відбувалось за старою методикою: з підручників та вчительських лекцій, що їх учні записували в своїх зошитах, без будь-якого практичного навчання в лабораторіях чи кабінетах. Активно функціонували читальня і самоосвітні гуртки, бібліотека для учнів та вчительського персоналу. Більшість учнів мешкала зі своїми батьками в Сокалі чи Сокальському повіті. З ближніх сіл ходили до школи пішки, а з дальніх доїздили потягами.

Сокальська державна гімназія в 1941-1944 роках

       Восени 1939 року із приходом до Сокаля московських „визволителів” Сокальська гімназія реорганізована в середню школу. Та співіснування двох окупаційних режимів на західноукраїнських землях, скріплене Пактом Ріббентропа-Молотова, виявилося короткочасним. 22 червня 1941 р. Сокаль зайняли німецькі війська. Пізніше був створений дистрикт. Галичина і німецька цивільна влада поступово почала перебирати керівні функції від української адміністрації. Для керівництва шкільництвом на терені дистрикту був створений відділ науки і освіти у Львові, що підлягав головному управлінню відділом науки, виховання і народної освіти Генеральної губернії у Кракові. Окупаційній владі потрібні були дисципліновані виконавці, освіта яких не виходила б за межі ремісничого чи торгового фаху. У Галичині 1941 р. відкрито три класичних і сім гуманітарних восьмикласних гімназій давнього типу, в Сокалі – Державну гімназію з українською мовою навчання.
      Українська гімназія в Сокалі почала працювати у великому, добре обладнаному будинку колишньої гімназії на Львівській вулиці, яка помпезно була перейменована в Адольф Гітлер Штрассе. Директором гімназії було призначено Омеляна Ковальського – вольову людину, доброго організатора, талановитого педагога, що мав авторитет серед вчителів та учнів, активного громадського діяча, колишнього старшину УГА .
          Шкільну програму розроблено відділом науки та освіти при губернаторі дистрикту Галичина, як навчальний план для українських гімназій у Генеральній Губернії. Проте, щоденна навчальна і виховна праця визначалася загальним для всіх українських гімназій спрямуванням: глибокі знання і висока моральність, розвиток індивідуальних здібностей і становлення особистості, формування громадянської позиції, український патріотизм. Незважаючи на те, що сам будинок гімназії не зруйнували окупанти, умови навчання у зимовий період були прикрими: класні кімнати недостатньо обігрівались через нестачу палива, розкомплектовані бібліотека, навчальні кабінети, бракувало підручників, зошитів та інших навчальних засобів .
           Учителі працювали за мізерну платню, але жертвували своїм часом і докладали максимальних зусиль, щоб молодь могла розпочати, продовжувати і успішно здобути середню освіту. При гімназії діяли курси для молоді, яка закінчила радянську середню освіту і хотіла отримати свідоцтво про закінчення гімназії, бо німецька влада не визнавала радянських атестатів зрілості, і з ними не можна було вступити до вищої школи. У таких складних умовах учителі та учні Сокальської гімназії не залишили поза увагою позакласну роботу в наукових гуртках та інших учнівських організаціях: діяв учнівський хор , відзначались роковини видатних українців, подій української історії. Після дворічного атеїстичного „виховання” відновлено передвоєнну традицію українських гімназистів брати участь у недільних Богослужіннях .


Середня школа № 1 (1944 – 1993 роки )

          У липні 1944 року на базі Сокальської гімназії створюється середня школа № 1. Організаційну роботу з відновлення навчального процесу провів Тимошик Михайло Миколайович, учитель хімії і фізики, який став її першим директором . Основою комплектування 1-10 класів практично були колишні учні Сокальської гімназії. У 1944 -1945 р. навчальний рік розпочався у вересні за програмами і планами шкіл Наркомату Освіти УРСР. Нагляд над школами перебрав районний відділ освіти. Новими предметами стали російська мова та військова справа. Перші випускні іспити відбулися протягом травня-червня 1945 р. Випускникам були вручені надруковані друкарським способом довідки, які заступали атестат зрілості. Троє випускників (О. Романів , В. Сироїд , Р. Стадницька ) одержали відмінні оцінки і поступили у вищі навчальні заклади без вступних іспитів .
Основу педагогічного колективу у післявоєнні роки склали колишні викладачі гімназії та деякі учителі, які були прислані зі східних областей України. Це були переважно учителі російської мови. З перебігом часу педагогічний колектив Сокальської середньої школи оновлювався вчителями з місцевих вищих навчальних закладів. Це були люди з педагогічним покликанням, добре підготовлені, з великим бажанням працювати з дітьми. З їхнім приходом у школі активізувався не лише навчальний процес, а й позаурочне життя: організовано драматичний, танцювальний географічний гуртки, хор. А також проводилися екскурсії та походи в межах району та за його межами .
      У 1961 році школі передали приміщення колишнього клубу „Укрзахідвугілля” з актовим залом. У 1964 році силами вчителів і учнів, методом народної будови, збудовано великий гараж, проведено централізоване опалення. У 1980 році збудовано їдальню, яка з’єднана критим коридором з головним будинком школи .
За традицією, до Сокальської СШ поступали здібніші учні неповносередніх шкіл навколишніх сіл і прилеглих районів. У кінці випускного класу найкращі учні отримували медалі, грамоти за успіхи у навчанні та зразкову поведінку. Учні Сокальської середньої школи постійно брали участь в обласних та районних олімпіадах з математики, хімії, фізики, біології, географії, української мови та літератури, іноземних мов. Десятки з них були переможцями районних та обласних олімпіад.
      У 1973 році створено клуб „Меридіан” (керівник- вчителька французької мови Наталія Кліщ). Члени клубу підтримували зв’язки з учнями інших середніх шкіл. У школі проводилися фестивалі дружби, на які приїжджали гості з Прибалтики. Учні Сокальської СШ № 1 їздили на аналогічні фестивалі до них, де пропагували українську культуру, звичаї, традиції. Багато випускників і сьогодні підтримують ці зв’язки.
Спорт у Сокальській гімназії завжди був на високому рівні. Перший спортзал на Сокальщині був збудований у 1910 році. З ініціативи вчителів було побудовано шкільний стадіон. Учні СШ № 1 постійно були учасниками і часто переможцями районних і обласних змагань з футболу, баскетболу, волейболу та легкої атлетики. У 1987 році учні 6-В класу Сокальської СШ № 1 були переможцями обласних змагань „Старти надій”, звідки привезли кубок, бронзові медалі та особисті грамоти та нагороди за призові місця .
         У 1993 році рішенням народної адміністрації СШ № 1 реорганізована в Сокальську гімназію , яку очолює з цього ж року Любов Михайлівна Омеляш .

Відроджена гімназія 

        Серед головних завдань дирекції сьогоднішньої гімназії—забезпечення рівного доступу усіх учнів до якісної освіти. Щоб виконати це завдання, шукаються різні форми, можливості вдосконалення організації навчально-виховного процесу у гімназії. Оскільки ця школа—перша в районі із закладів нового типу то учням та педагогічному колективу доводилось першими торувати шлях до профільної освіти. Ще в 1996 році перші учні відродженої гімназії розпочали навчання у математичному (А) та профільному (Б) класах, відповідним чином скорегувавши навчальний процес. Школа вже має власні напрацювання з профільної освіти і саме цей досвід використовують окремі школи району. Звичайно, на цьому шляху дещо змінювалось. Дирекція гімназії намагається найбільш оптимально, виходячи із нормативних державно-правових документів МоіН України (навчального плану), реальних можливостей (запитів учнів, батьків, підготовки вчителів, навчально-матеріальної бази), з одного боку, виконувати державне замовлення, а з іншого боку, максимально враховувати запити, здібності і можливості учнів. І, як свідчить головний критерій діяльності гімназії—рівень освіченості і вихованості— вибір був зроблений вдало. І на сучасному етапі, коли решта шкіл лише на початку цього шляху, педагогічний колектив, який очолює Любов Михайлівна Омеляш, впроваджує інноваційні технології у навчальний процес.
        Cьогодні Сокальська гімназія – це середній загальноосвітній навчально-виховний заклад нового типу – математичного та філологічного профілів, з поглибленим вивченням англійської мови. Структура гімназії – динамічна і гнучка – дозволяє поєднувати цілі та завдання навчання, виховання, розвитку учнів з урахуванням їхніх психологічних і фізіологічних особливостей здібностей та обдарувань.
Сім років навчання складають такі етапи:
початковий – 1-3 класи (10-13років);
основна школа – 4-5класи (14-15років);
середня школа – 6-7 класи(16-17 років).
       На початковому етапі навчання учні гімназії отримують загальноосвітню підготовку: навчання спрямовується на засвоєння основних предметів і розвиток мислення. Проводиться активна робота щодо виявлення здібностей та нахилів дітей. А вже з 4 класу гімназисти, враховуючи свої задатки, здібності, врешті-решт потреби, мають можливість вибрати математичний чи філологічний профіль, а відповідно і спецкурси, години за вибором. Таким чином , у четвертих-сьомих класах Сокальської гімназії навчально-виховний процес здійснюється згідно з навчальним планом для гімназій із профільним навчанням.
З метою формування навиків дослідницько-пошукової і наукової діяльності, починаючи з четвертого класу, кожен гімназист пише дослідницьку роботу відповідно до обраного профілю навчання під керівництвом досвідченого педагога. Щорічно захист робіт, що відбувається перед профільною комісією, стає своєрідним Святом захисту знань.
        Основними напрямками діяльності Сокальської гімназії є :
-забезпечення широкої загальноосвітньої підготовки школярів;
-вивчення іноземних мов (поглиблене з 3(4) класу; французької
німецької (за вибором учня);
-застосування в роботі із здібними дітьми індивідуальних програм навчання;
-поглиблене вивчення предметів філологічного чи математичного профілю;
- залучення учнів до пошукової і науково-дослідницької роботи;
- розвиток музичних, хореографічних, спортивних, образотворчих здібностей та бдарувань дітей;
- формування рис характеру свідомих українців, здатних шанувати і зберігати звичаї і традиції рідного народу, майбутньої наукової і духовної еліти.

ГІМНАЗІЇ 100 РОКІВ


       За час незалежності на Львівщині деякі навчальні заклади повернули собі свою історичну суть. Так сталося і в Сокалі - найстарша середня школа міста знову почала величатися гімназією, бо саме таким було її першопризначення.
   А починалося все так. У червні 1993 року в Сокаль з`їхалися на Всесвітній конгрес гімназистів Сокальської гімназії випускники 1943-1945 років з усіх кінців світу: США, Аргентини, Австралії... Це було свято для всього міста. І саме тоді гості-випускники висловили побажання відновити Сокальську гімназію в рідних стінах.
На той час ця ідея вже витала у стінах Сокальської СШ №1. Її активно підтримували у райдержадміністрації та в районному відділі освіти. Дякуючи зусиллям усіх, 1 вересня 1993 р. було відновлено роботу Сокальської гімназії. Але з 1939 по 1941 рр. і з 1944 по 1993 рр. в стінах Сокальської гімназії працювала Сокальська середня школа №1, яка відігравала ту ж саму роль гімназії для міста Сокаля та навколишніх сіл. Випускники 1944 - 1945 рр. зібрали матеріали і випустили пропам`ятну книгу «Сокальська гімназія», а тепер настав час продовжити цю справу і підготувати матеріал для пропам`ятної книги «Сокальська середня школа №1». Початки цієї роботи вже є.    Зібрати якнайповнішу інформацію про кожного колишнього учня школи, про кожного вчителя, написати спогади з шкільного життя, запрошуємо усіх небайдужих випускників.
В гімназії є розроблена анкета випускника Сокальської СШ № 1, пропонуємо її вам:
1. Прізвище , ім`я та по батькові.
2. Дата і місце народження.
3. В якому році поступив в СШ №1 і в якому закінчив?
4. Чи жив у гуртожитку?
5. В яких гуртках, спортивних секціях, олімпіадах, змаганнях, походах брав участь?
6. Де навчався і в які роки після закінчення СШ №1 ?
7. Де працював і де працює зараз? (період, установа, посада).
8. Сім`я: з ким одружений, діти. Якщо діти одержали освіту, то яку?
9. Якщо можна, то подайте ширші відомості про себе.
10. Просимо при бажанні написати спогади про шкільне життя, вчителів.
11. Подати цікаве фото (дата, місце, особи, коментар - на звороті олівцем).
12. Адреса, телефон.
13. Дата заповнення анкети.
14. Яку спонсорську допомогу можете надати для видання книги?
Відповіді на 1-8 і 12-14 запитання треба подати якнайшвидше, а 9-11 можна з часом.
Інформацію надсилати за адресою:
80000, м. Сокаль, вул. Шептицького, 88 Сокальська гімназія.

Марія Гринюк, Наталія Кліщ, Оксана Проць- члени ініціативної групи








Останні повідомлення